Приключение воздушного шарика Чупчика. Рассказ восьмой. Воскресеная школа.
Быстро промчалась неделя. Опять пришло воскресенье. Валентина Ивановна всегда в воскресное утро просыпалась также рано, как и в будничные дни. Но дети и её муж ещё спали и это время она всегда использовала на личную молитву и на то, чтоб ешё раз проверить и прочитать то, что она должна рассказывать детям в воскресной школе. На сегодня она подготовила тему:" О чудесах Иисуса." Ей хотелось чтобы дети могли рассказать, о каких чудесах они уже знают. Она снова всё перечитала и помолилась о том, чтоб Господь благословил сегодняшнее заняите в воскресной школе и весь воскресный день.
В воскресную школу дети ходили охотно. На занятиях они узнавали очень много нового и интересного. Вот и в это воскресное утро в классе у Валентины Ивановны все дети пришли вовремя и класс был полный.
"Детки я вас приветствую сегодня на занятиях!"- сказала Валентина Ивановна. "Прошу всех встать и мы с молитвы начнём наши занятия!"- предложила она детям. Помолившись все дети внимательно прислушались к словам Валентины Ивановны. "Сегодня я предлагаю нам всем поговорить о чудесах, которые сотворил Иисус, когда он был на Земле. И кто об этом что-то знает прошу поднять руку!"- сказала она детям.
В класс к Валентине Ивановне ходили все наши друзья, которых мы уже знаем: Аня,Коля, Ларисса, Света и Люда.А Аня взяла сегодня с собой Андрюшу, братика своего, потому что в это воскресенье в его классе не было занятий. Они договорились, что Андрюша будет сидеть тихо и ни кому не будет мешать. Тема, которую предложила Валентина Ивановна всем очень понравилась. Дети были под впечатлениемтого, что они видели во снах. Аня первая начала рассказывать всю историю: как они справляли день рождение и как они выпустили Шарик-Чупчик в небо, как потом он ей во сне приснился и как она увидела чудо, которое совершмл Иисус. Дети по-очереди все рассказали свои сны. Они были очень рады, что такие чудеса видели в своих снах. Валентина Ивановна с интересом слушала их рассказы и тоже была удивлена всему, что дети увидели в своих снах. Она сказала:"А знаете ли вы, что про эти чудеса, что вы видели и про много других можно прочитать в Библии?" И она предложила тем кто уже умеет читать это прочесть на страницах Библии. Дети были удивлены, что про эти чудуса, которые сотворил Иисус Христос, его ученики давно написали в Библии.
Валентина Ивановна сказала:"Что и много других чудес сделал Господь, когда был на Земле и о них тоже написали в Библии его ученики." " Для следующего занятия я прошу вас самих прочитать и если, кто не умеет сам читать, то попросить родителей вам прочитать о других чудесах Иисуса и на следующем занятии рассказать нам всем."
Заняите было закончено молитвой, дети разошлись ещё долго разговаривая о том, как воздушный Шарик-Чупчик помог им узнать о чудесах Иисуса!
От автора:
Дорогие дети! Эти рассказы я написала, чтобы вы тоже могли узнать про чудеса Господа Иисуса Христа. Конечно они как бы сказочные и приключенческие, но если вы будете читать Библию, вы ещё много узнаете интересного об Иисусе и ни когда вы не забудете тех чудес, которые сделал Иисус для людей. Желаю вам увлекательного прочтения самой ценной книги в мире- БИБЛИИ!
Валентина Велькер,
Deutschland
Мне 61 год,замужем.Живу в Германии.С 1990 года верующая в Господа Иисуса Христа.
Имею 2 взрослых детей и 4 внучки.Стихи пишу давно. Люблю Иисуса,мою семью,природу,людей. Хочу чтобы все спаслись и вечно жили.
Прочитано 6133 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
